Статут про управління Української Православної Церкви - РОЗДІЛ IХ МОНАСТИРІ


РОЗДІЛ IХ 
МОНАСТИРІ


Пункт 1. Монастир — це церковна установа, в якій мешкає і здійснює свою діяльність чоловіча або жіноча громада, що складається з православних християн, які добровільно обрали чернечий спосіб життя заради духовного та морального вдосконалення. 

Пункт 2. Питання про відкриття монастирів вирішується Священним Синодом Української Православної Церкви на чолі з Митрополитом Київським і всієї України за поданням єпархіальних архієреїв.

Пункт 3. Монастирі проголошуються ставропігійними за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви на чолі з Митрополитом Київським і всієї України при дотриманні канонічної процедури. 

Пункт 4. Ставропігійні монастирі перебувають під наглядом та канонічним управлінням Митрополита Київського і всієї України.

Пункт 5. Єпархіальні монастирі перебувають під наглядом та канонічним управлінням єпархіальних архієреїв.

Пункт 6. Монастирі Української Православної Церкви є спільножитніми. 

Пункт 7. Монастирі поповнюються згідно з розпорядженням єпархіального архієрея особами православного віросповідання, які бажають вести чернечий спосіб життя.

Пункт 8. Перехід до іншого монастиря та відрахування з монастиря відбуваються на підставі рішення настоятеля, настоятельки чи намісника, яке ухвалюється єпархіальним архієреєм. 

Пункт 9. У своєму житті та діяльності монастирі керуються положеннями Статуту про управління Української Православної Церкви, «Положенням про монастирі та чернецтво», Уставом внутрішнього життя, ухваленим єпархіальним архієреєм та власним Статутом, зареєстрованним в органах державної влади.

Пункт 10. У встановленому законом порядку монастир може отримати від органів державної влади у власність або в користування храми, церковне начиння, житлові приміщення та господарські будівлі і відповідає за збереження цього майна. 

Пункт 11. У встановленому законом порядку монастир може купувати, будувати або орендувати будинки чи інші приміщення для своїх потреб, орендувати землю та купувати необхідне майно. 

Пункт 12. Монастирі можуть мати подвір’я (скити). Подвір’ям (скитом) називається розташований за межами монастиря храм з житловими та іншими приміщеннями, що перебуває в його віданні. Діяльність подвір’я (скиту) регламентується «Положенням про монастирі та чернецтво», а також Статутом того монастиря, до якого дане подвір’я (скит) належить. Подвір’я (скит) перебуває в юрисдикції того ж архієрея, що й монастир. За богослужінням у храмі подвір’я (скиту) підноситься як ім’я єпархіального архієрея, так і ім’я архієрея, на території єпархії якого розташоване подвір’я (скит). 

Пункт 13. У випадку припинення існування монастиря розпорядження власністю, що йому належить, здійснюється згідно з його Статутом і чинним законодавством за участі церковної влади.