Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній очолив соборне служіння літургії в Глинській пустині

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній очолив соборне служіння літургії в Глинській пустині

22 вересня 2021 року, в день Післясвята Різдва Пресвятої Богородиці, праведних богоотців Іоакима...

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній очолив торжества з приводу престольного свята академічного храму КДАіС

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній очолив торжества з приводу престольного свята академічного храму КДАіС

21 вересня 2021 року, в день свята Різдва Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви...

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній очолив чергові збори представників єпархіальних юридичних відділів УПЦ

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній очолив чергові збори представників єпархіальних юридичних відділів УПЦ

20 вересня 2021 року з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія...

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній звершив Божественну літургію у храмі Великомученика Пантелеімона міста Яготин

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній звершив Божественну літургію у храмі Великомученика Пантелеімона міста Яготин

19 вересня 2021 року, в день пам’яті Чуда Архістратига Михаїла в Хонах, Керуючий справами УПЦ...

Єпископ Згурівський Амвросій взяв участь у чині відспівування новоспочилого митрополита Рівненського і Острозького Варфоломія

Єпископ Згурівський Амвросій взяв участь у чині відспівування новоспочилого митрополита Рівненського і Острозького Варфоломія

15 вересня 2021 року, на 69-му році життя відійшов до Господа керуючий Рівненською єпархією УПЦ...

Молодіжний відділ єпархії звітує про організацію літнього відпочинку для молоді

Молодіжний відділ єпархії звітує про організацію літнього відпочинку для молоді

Керівник молодіжного відділу Бориспільської єпархії протоієрей Максим Молотков вже четвертий рік...

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній провів збори благочинних Бориспільської єпархії

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній провів збори благочинних Бориспільської єпархії

15 вересня 2021 року, у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі Керуючий справами Української...

Історія села Рогозів

Рогозів знаходиться на відкритій місцевості, з усіх сторін оточений полями. У центрі села – неглибоке озерце, що зветься Біле. Найближча залізнична станція – Бориспіль. Селом проходить автомагістраль «Київ-Черкаси». На околицях села, в урочищах Степова долина та Городище знайдено рештки посуду доби міді (IV – III тис. до н.е.). Неподалік від села також виявлено групу скіфських могил. На околицях Рогозова знайдено рештки кісток мамонтів.

"Рогози" – такою, очевидно, була первісна назва Рогозова. Відомо кілька версій щодо походження сучасної назви села. Оскільки воно розташоване в низинній місцевості, поблизу річки Карані (на даний час лишилися поодинокі стариці), де здавна росла рогоза, то, можливо, назва походить від назви цієї рослини. З іншого боку, Олександр Стороженко вважає, що назва пішла від імені одного з перших поселенців на прізвище Рогоза.

Село Рогозів, на думку дослідників, виникло на межі XV – XVI століть. З цього часу маємо перші письмові згадки про нього. Ось що пише, зокрема, відомий дослідник Переяславщини О.Стороженко: «...судячи по підтверджуючій грамоті Сигізмунда І Яцку Лозу від 1525 року, близько цього часу встигли вже виникнути деякі нові села і селища: Жереб'ятин, Княгинин, Рогози і Воронковичи...»

До 1628 року Рогозів належав польським шляхтичам Лозкам, а з 1628 – Олізарам. Збереглися історичні документи, що проливають світло на питання формування етнографічного складу населення села Рогозова. За часів Речі Посполитої воно поповнювалося колоністами з Правобережжя. Зокрема, в «Актах Люблінського трибуналу», що розглядав справи селян-втікачів, читаємо: "... найбільше вихідців дають ... Борисполю з Баришевом, Іванковом – Бежов,... Черняхов, Селець, Ловков в Житомирському окрузі, ... Рогозову – Бежов..."

1655 року землі поблизу села Рогозова, що раніше належали польським власникам, гетьманським універсалом були передані у довічне користування Якиму Сомку, свояку Богдана Хмельницького.

У XVIII ст. Рогозів належить до Вороньківської сотні Переяславського полку. 1712 року селом заволодів Іван Берло, сотник вороньківський. Згодом, по смерті І. Берла, Рогозів перейшов у спадщину до його дружини і сина. На початку XVIII ст. у селі було всього 13 дворів. 1782 Рогозів став центром волості у складі Російської імперії. До Рогозівського волосного правління належали села Глибоке, Любарці, Старе.

За даними 1859 село є «власницьким та козачим»; дворів — 227; населення — 1928 особи (ч. — 908, ж. — 1020);православна церква, волосна та сільська управи, завод.

На поч. XX ст. у Рогозові було вже близько 3 тисяч жителів. Основою господарства було млинарство. На той час у селі було близько 50 вітряків.

1917 - у складі УНР. З 1921 - постійна влада комуністів, які переслідували ветеранів українських національно-визвольних змагань.

За переписом 1926, Рогозів – центр району, до якого входили села: Вороньків, Єрківці, Глибоке, Жереб'ятин, Кийлів, Ковалин, Любарці, Проців, Сальків, Софіївка, Рудяків, Сошників, Старе. 1929 комуністична влада почала атеїстичну пропаганду та систематичний терор проти незалежних господарників, заганяючи їх до так званих колгопсів. На початку 1930-тих у Рогозові зареєстрували чотири колгоспи: "П'ятирічка", "Косіора", "Жовтень", "Шевченка". Тотальний контроль за усім їстівним дав змогу комуністам перейти до терору голодом.

Село постраждало внаслідок геноцид українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933. У роки голодомору, за неповними даними, в селі померло від голоду 84 чоловіки. Зберігся лист мешканця села, адресований на ім'я шефа радянських комуністів Й. Сталіна, в якому вказується на зумисніть голоду за національною ознакою:

Я бачив, що в Росії пуд хліба 10 крб., а на Україні — 80 крб. — і немає. І всі їдуть в Росію. У нас, коли у колгоспника буде 10 футів, так забрали. Зараз колгоспники мають дуже поганий погляд на колгоспне будівництво. Коли я робив у колгоспі рік на транспорті і маю 250 трудоднів, я одержав 12 пудів хліба і більше нічого, як можна прожити, я обірваний, голодний, мені навіть соромно про це Вам писати, бо я людина молода, маю 19 років" (Сталіну з Київщини, с. Рогозів — Кривошейн).

1936 року було організовано машинно-тракторну станцію (МТС). Восени 1941 сталінська влада утекла із села. Німецька влада провела часткову реституцію майна, пограбованого комуністами та їх сільською агентурою. Поновлено богослужіння у православній церкві - атеїстична пропаганда заборонена. За два роки німецької присутності не зареєстровано жодного факту голодування, тоді як у 1930-тих роках смертність від голоду була найвищою з-поміж інших. 1943 сталінські війська повернулися в село. Провели насильну мобілізацію на форсування Дніпра - без зброї та підготовки. Серед таких камікадзе був і уродженець села І. Братусь. Не питаючи, комуністи оголосили його героєм Радянського Союзу, створили місцевий культ. Згодом встановили пам'ятник.

Сталінська влада знову почала провокації проти віруючих села, намагалася закрити церкву, відкриту при німцях.

Голодомори, примусові мобілізації та вербування молоді на каторжні роботи в Сибіру та Казахстані призвели до гострої демографічної кризи села, пік якої припав на час після звільнення села від СССР - на 1990-ті роки.

http://uk.wikipedia.org

 

СЛУЖІННЯ АРХІЄРЕЯ