Життя християнина – щасливе життя. Тому так просто і перевірити, чи я християнин. Якщо щасливий, всім задоволений, не нарікаєш, дякуєш Творцю за життя, за щоденні подарунки та милості, можеш вважати себе християнином.
Якщо ж людина вічно всім незадоволена, їй постійно чогось бракує, якщо вона бачить усюди одну недосконалість, а серед свого оточення – лише ворогів, то така людина навряд чи може називатися християнином.
Безумовно, ми всі впадаємо в різні стани: нарікання, відчаю, невдоволення, гніву, заздрості. Ми слабкі, грішні люди. Але християни намагаються подолати ці стани, не «зациклюються» на них, не насолоджуються гріхом, не смакують, а прагнуть вирватися з його пут.
Радість і вдячність – вірні супутниці християнина. Дороговказною зіркою є жага Богоспілкування, пошук Бога і прилучення Йому.
Християнин шукає усюди можливість стикнутися з Богом, наблизитися до Нього, очищаючись від напускного гріховного лушпиння, вичищаючи свою душу від сміття. Святі Таїнства – одна з форм Богоспілкування, які розкривають божественне всередині людини. Іскра божественного світла проникає в людську природу зі Святим Причастям, живить паростки божественного, закладеного всередині кожного з нас, і вони проростають. І далі від нашої зміни, руху в бік Бога або від Нього, залежить їх зростання або в'янення.
Всі таїнства в Церкві здійснює Христос.
Життя християнина — це постійний рух до Бога, хоч на трохи, але наблизитися. І в цьому не буде людської заслуги, цей рух проводиться не її силами, а її смиренною неміччю, смиренною порожнечею, що дозволяє перебувати в ній Богу.
Християнин завжди поступається місцем Богу. Він відходить убік, дозволяючи Йому творити.
Християнин бажає одного – догодити Богу. Догоджання Богу стає головним старанням і сенсом життя. Всі пориви та бажання християнина виходять з Божої волі.