ДОПОВІДЬ: Шлях любові -Тисячоліття подвигу святих мучеників Бориса і Гліба

ДОПОВІДЬ: Шлях любові -Тисячоліття подвигу святих мучеників Бориса і ГлібаДоповідь на конференції, присвяченій 1000-літтю пам’яті свв. Бориса та Гліба

 

Дорогі брати і сестри! Вітаю Вас з початком роботи міжнародної конференції, присвяченої 1000-літтю пам’яті святих Бориса та Гліба, небесних покровителів нашої країни.

Тисяча років - це дуже і дуже зримий навіть в людському сприйнятті термін. І сьогодні пам'ять святих благовірних князів Бориса і Гліба для наших сучасників, для нас з вами, можливо, як ніколи актуальна, тому що, згадуючи подвиг угодників Божих, ми переосмислюємо їхній життєвий шлях, звіряємо своє життя з їх подвигом і знаходимо щось корисне і потрібне для себе, а може бути, через це вбачаємо у своєму житті і неправоту своїх життєвих шляхів.

В якомусь розумінні, можливо, ми б мали запропонувати нашим законотворцям святкувати День Незалежності саме в день пам’яті благовірних князів тому, що саме завдячуючи їхньому подвигу, наша країна відбулася як єдина держава і ми маємо не країни Київ, Вишгород, Чернігів, а саме Україну.

Сучасною мовою - в десятому столітті Київська Русь була неначе якісь окремі олігархічні землі із своїми президентами-князями, власними законами, які весь час ворогували між собою, вели безперервні воєнні дії – тому, що діяв закон- «око за око», або «два ока за око», та «хто сильніший - той і правий».

Христос приніс Новий Заповіт - Євангеліє. Заповіт не справедливості, а любові. Не "око за око, і зуб за зуб», а «люби ворогів своїх», «молися за тих, хто тебе ненавидить».

Його вчення внесло дуже великі зміни у світогляд людей. Жертовний приклад послідовників Христа перетворив імперії з принципом життя «думаємо тільки про себе» в християнські держави, де допомога ближньому є одна з найвищих чеснот. Співвітчизники Христа не зрозуміли Його подвигу- подвигу любові до всіх людей. Але минуло дві тисячі років і шляхом Христа пройшло багато людей.

Першими в нашій країні святими стали Борис та Гліб, 1000-ліття пам’яті яких ми сьогодні святкуємо.

Святі Борис і Гліб наслідували подвиг Христа. Подібно Сину Божому, заради любові, знаючи про неминучу смерть, вони не бігли від неї, а вільно йшли на смертні страждання.

Своєю смертю святі брати багатьох залучили до віри Христової. Як написано в одному з житій: вони "відігнали наругу від синів руських, які так довго косніли в язичництві".

Святі брати зробили те, що в ті часи на Київській Русі було ще ново і незрозуміло, вони показали: за зло не можна платити злом навіть під загрозою смерті. «Не бійтеся вбиваючих тіло, душі вбити не спроможних».Перед смертю святий благовірний князь Борис промовив: «Слава Тобі, Господи, за все, бо удостоїв мене прийняти цю гірку смерть і зазнати все заради любові до Твоїх заповідей».

Святі Борис і Гліб стали зразком братнього єднання князів, являючи протилежність тим князям XI-XII ст., які спустошували у своїй боротьбі міста і села. Більше того, вони стали покровителями всієї нашої землі. Порівнюючи свв. Бориса і Гліба та св. Димитрія Солунського, автор «Сказання» з гордістю підкреслює, що св. Димитрій був покровителем «єдиного граду» - Солуні, а свв.Борис і Гліб - «всієї землі нашої»

Важко переоцінити значення подвигу святих братів: вони вказали шлях до святості через любов і смирення, і їх приклад глибоко запав у душу руських людей. Наші предки в дохристиянські часи мали зовсім інші уявлення про те, що добре і що зле, ніж ми уявляємо зараз. Безкінечна кровна помста і жертвоприношення - це зовсім не стародавні казки, а реальна картина життя дохристиянської Київської Русі.

Можна багато говорити : давайте станемо кращими , а можна показати приклад - приклад любові, як це зробили наші великі співвітчизники. Звичайно, Борис і Гліб розуміли, що опір брату Святополку неминуче перетворить їх протистояння в міжусобну війну, в якій будуть убиті багато людей. Розуміли, що це боротьба за владу. Тому вони смиренно прийняли смерть, як волю Божу, не опираючись.

Цікаво, що наші предки, які жили 1000 років тому, всім серцем сприйняли жертву любові святих братів, а наші сучасники цього подвигу взагалі не розуміють.

Наші предки приєдналися до загальнохристиянської сім’ї у 988 році рівноапостольними трудами князя Володимира, батька благовірних князів Бориса та Гліба. І святі князі явили перший плід духовного преображення нашого народу. Заради любові у Христі до всіх людей, заради спокою та благополуччя нашої любимої країни вони пожертвували життям.

З тих пір затихла на Київській Русі крамола - пише сучасник князів. Кров, пролита святими братами задля припинення міжусобних чвар, явилася тим благодатним насінням, яке зміцнювало єдність Київської Русі.

Благовірні князі-страстотерпці не тільки прославлені від Бога даром зцілень, але вони - особливі покровителі, захисники нашої землі. Свв.Борис і Гліб не здобули ратних подвигів на полях битв, але вони очолюють собор Небесних сил, які обороняли землю нашу від ворогів. Відомо багато випадків їх явлення у важкий для нашої Вітчизни час.

На протязі подальших століть шанування святих князів Бориса і Гліба як помічників князів і захисників землі нашої постійно зростало. Їх дивна допомога і заступництво проявилися в боротьбі з половцями та печенігами (XI століття), потім перед Невською битвою (1240), коли святі Борис і Гліб з'явилися у човні, посеред веслярів, «імлою одягнені», поклавши руки на плечі один одному. Воїн Пелгусій, що стояв у дозорі, бачив, як по Неві у човні серед веслярів стояли Борис і Гліб. «Брате Глібе, - сказав тоді Борис, - повели гребти, та допоможемо небожу нашому Олександру». На другий день стрімким натиском святий князь Олександр Невський розгромив військо шведа Біргера.

Незримо співучасть князів Бориса і Гліба проявилася в перемозі на Куликовому полі (1380) і в багатьох інших героїчних подіях нашої історії в XI-XVI століттях.

Свв. Борис та Гліб пройшли шлях Христа і ця жертва посіяла в нашій країні мільйони християн. І ці люди збудували нашу країну. На жаль майже століття безбожного життя перекреслило християнську пам'ять нашого народу у 20 столітті.

Забувати свою історію це такий не дуже добрий звичай людського суспільства. Але ми маємо шанс це виправити і відновити історичну пам'ять народу.

Згадати, що саме Хрещення Русі принесло в нашу країну Божий закон милосердя та любові до ближнього. Що саме князь Ярослав Мудрий, який щиро шанував пам'ять своїх братів святих Бориса та Гліба, за видатні заслуги у будівництві нової християнської держави був названий Мудрим. Його час не випадково названий золотим віком нашої держави в історії.

У 1072 році Син Ярослава Мудрого князь Київський Ізяслав побудував у Вишгороді нову церкву, щоб помістити в ній мощі святих братів. Це торжество сталося 15 травня за новим стилем. Сини Ярослава Мудрого внесли раки з мощами святих у нову церкву. У цей же день Борис і Гліб були урочисто прославлені в лику святих. Друге перенесення відбулося 15 травня 1115 року.

Що святі князі допомагали своїм потомкам, які зверталися до них за допомогою у захисті вітчизни, і є великими захисниками нашої країни.

Тільки от потрібно мати бажання йти шляхом християнської любові. Бо тільки цей шлях, як показала всесвітня історія, є шляхом до добробуту та благополуччя країни та людей які в ній мешкають. І тому подвиг наших великих предків та святкування 1000-ліття їх пам’яті є дуже актуальним в сучасному світі.

Який же шлях любові і чи є це можливо. Приклад святих Бориса та Гліба показує, що є такий шлях. Ми можемо виховувати в собі гордість, а можемо любов; можемо бути без Бога, а можемо просити Бога про допомогу.

Як єднаються люди, показав прп.авва Дорофей, який жив на початку 6 століття, у своєму повчанні про любов.

Основний зміст його повчання зображують у вигляді кола з радіусами від центру. Центр символізує Бога, радіуси – життєві щляхи людей, коло- всесвіт. І дуже наглядно така схема показує, що кожна людина, чим ближча вона до Бога, тим ближче одна до одної. Тому що біля центра, тобто біля Бога ,радіуси ближчі один до одного. І це є духовний закон. Повчання авви Дорофея вже півтори тисячі років є помічником для людей, які хочуть прийти до Христа, хочуть навчитися любові до ближнього.

Сьогодні Православна церква згадує подвиг любові і це є особливо важливим прикладом для нас, тих, хто також хоче наслідувати його і піти за Христом. Тому сьогодні, коли ми притікаємо до молитовного заступництва наших святих сродників Бориса і Гліба, будемо особливо старанно просити їх про те, щоб у Вітчизні нашій, не жадібність і заздрість, не підступність і хитрощі світу цього, але справжня любов і братолюбство перемогли.

Тому що тільки на цьому фундаменті можна будувати міцну державність, творити духовно-моральне суспільство, про яке всі ми мріємо і про яке молимося. І нехай молитва наших сродників - святих благовірних князів Бориса і Гліба зміцнює нас на шляху великого життєвого подвигу служіння ближньому своєму і Батьківщині нашій.

Ще раз вітаю із святом і бажаю, щоб в серці перебував Христос. Бо тільки з Богом ми маємо справжнє життя на землі та надію на вічне життя на небі. Сподіваємось, що святкування 1000-ліття подвигу святих братів стане тою зіркою, яка покаже шлях до єдності та благополуччя нашої країни, та приклад святих князів додасть нам, їхнім нащадкам, мудрості у вирішенні сучасних проблем.

прот. Димитрій Денисенко

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ВІДЕО. Святкування 1000-ліття подвигу святих князів Бориса і Гліба

ВИШГОРОД. У день 1000-річчя пам'яті святих благовірних князів Бориса і Гліба була звершена хресна хода миру

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМ. На місці загибелі святого князя Бориса було звершено молитву

Бориспільська єпархія святкує 1000-ліття пам'яті святих благовірних князів Бориса і Гліба

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній відкрив наукову конференцію присвячену 1000-літтю пам’яті Святих князів Бориса і Гліба

Послання Предстоятеля УПЦ щодо відзначення 1000-ліття мученицької кончини святих князів Бориса і Гліба

 

October 2021
Mo Tu We Th Fr Sa Su
27 28 29 30 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Останні новини