При храмі святих Бориса і Гліба м. Вишгород закінчилася червнева зміна православного дитячого табору «ЗЕРНЯТКА БОРИСА ТА ГЛІБА».
Протягом усієї зміни в таборі проводилися заняття з дітьми та паломництва по святим місцям.
Діти під керівництвом дорослих та вожатих, відвідали Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир, Китаєву та Голосіївську пустинь. Паломницькі поїздки та подорожі по храмах Києва та святим місцям є логічним продовженням уроків у недільній школі, дозволяючи дітям здобувати нові знання, допомогаючи духовно зростати. Адже паломництво - це не просто екскурсія. Паломники не тільки оглядають пам'ятки, а й долучаються до духовних багатств, маючи можливість помолитися про себе і своїх ближніх в місцях сповнених Божої благодаті, особисто зустрітися зі святинями.
"Там ми прикладалися до мощей святих і в захваті молилися, вірячи, що святі почують нас і допоможуть нам", "Після відвідування цих місць всі ми здобули душевну легкість, відчули себе абсолютно іншими людьми і стали дивитися на світ трохи інакше" - написали діти у "Щоденнику табору".
Серед занять діти особливо полюбили спів, рукоділля, англійську мову та малювання. Так само діти з радістю виконували ранкове молитовне правило. "Нам дуже сподобалося щодня співати ранкові молитви, оскільки ми знаємо, що таким чином звертаємось до Бога і зближуємося з Ним".
Також діти мали відпочинок на річці Десна, що дало можливість відпочити від мирської суєти і зблизити дітей табору. Всі діти були дуже раді. Таким чином правильна організація праці і відпочинку в православному таборі дає дітям можливість зробити вільний вибір між вуличними розвагами, комп'ютерними іграми та корисними для себе і ближніх справами.
"Коли час існування табору добігав кінця, всі ми відчували легкий смуток, адже всі, - і дорослі , і діти - всі ми стали як рідні", "Стільки подій ми пережили разом, разом ми піднімали свій духовний рівень, і разом ми дякуємо за це церкві Бориса і Гліба. Адже саме вона зібрала нас і саме під її куполом ми стали близькі по духу", "Дякуємо ж від усіх наших щирих сердець за те, що у нас є Церква Бориса і Гліба. Многая літа їй та її настоятелю!" - написали діти у "Щоденнику табору".
Спільна молитва, спільна праця і трапеза, всіх тісно зближують і ріднять. Є багато прикладів, коли учні недільної школи приводили до табору своїх друзів, а потім приходили і їх батьки; і сім'ї цих дітей воцерковлялися. Спродіваємось, що з Божою поміччю, все більше дітей з батьками приходитимуть до православної віри.