В Березані вшанували пам’ять покровителя міста – святого Софронія

Створено: Субота, 16 липня 2016, 00:32

Коли любиш – готовий на все. Це зрозуміло кожному, хто кохає чи кохав.

Для того, хто любить Бога немає жодної причини відступати перед труднощами, бо «коли я піду навіть долиною смертної тіні, не злякаюся зла, бо Ти зі мною» (Пс. 22). Насмішки, наклепи, неприхована ворожість і погано прихована ненависть, брехня, підкупи і образи – все це сміття, коли з тобою Бог. «Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь - то твердиня мого життя, кого буду лякатись? Коли будуть наближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!… коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!» (Пс. 26).

Коли Господь кличе тебе на подвиг, вірне серце не здригнеться, а, уповаючи на Нього, прослідує за Ним, бо Він завжди попереду нас у випробуваннях.

Святий Софроній, якого в дитинстві жителі містечка Березань знали під іменем Стефан не відступив перед жодним закликом до самопожертви. Його життєвий шлях проходив лише тими стежками, які обирав для нього Вседержитель. Березань, Київ, Золотоноша, Санкт-Петербург і, нарешті, холодний Сибір – Іркутськ, Нерчинськ і ще десятки маловідомих нам міст і сіл, де він ніс звістку про Христа воскреслого і про те, що ми тепер не чужі Богу, «колись не народ, а тепер народ Божий» (1 Пет.). І Сибір відгукнулася, відповіла на щирий заклик, що був підкріплений святістю життя єпископа Софронія.

Я кожного року вітаю жителів міста з днем пам’яті святого земляка. Вітаю кожного знайомого, а, буває, й незнайомого. Дехто перепитує: «А яке сьогодні свято?». Називаю ім’я Софроній, «а у відповідь тиша»...

Кожна людина обирає своїх героїв для скарбниці історичної пам’яті. І від того, кого вона обере - часто залежить велич чи ницість шляху особистого. Якщо ж цілий народ обере не тих героїв?! Що буває, коли народу нав’язують сумнівні ідеали?

Герої різні, втім справжній героїзм завжди вчить миру, любові і самопожертві. Коли забуваємо про таких і подібних їм героїв, швидко скочуємось у прірву злоби і крайнього егоїзму.

13 липня 2016 року в день прославлення святителя Софронія православні віряни разом зі священнослужителями міста помолилися в Архангело-Михайлівському храмі м. Березань. Радість соборної молитви розділили гості з навколишніх сіл та м. Києва. Молилися за мир в Україні. Як завжди. Увечері біля поклінного хреста на території Софроніївської парафії міста відслужили молебень про примноження любові.

Майже весь день минув у молитві і трудах. Для нас це і життя. Не всім, мабуть, це зрозуміло. Диявол вміє гарно говорити – навіть молитву за мир і любов в країні дехто, хто більш вірить йому, а не Богу не просто не розуміє, а й люто ненавидить і кричить, щоб припинили.

Молитва не зупиниться ніколи. На землі завжди знайдуться люди, які будуть вірні Богу, незважаючи ні на що. Ніяка зміна політичних еліт, правлячих класів і заможних верхівок, жодна переміна «генеральної лінії партії» не змусять вірних християн забути слова Христові: «моліться один за одного, щоб вам стати здоровими» і ще «любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, робіть добро тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і переслідує вас, щоб бути вам синами Отця вашого Небесного…» (Євангеліє від Матвія, 5: 43-45).

Це не просто. Скажу більше – це просто невимовно тяжко, вище людських сил молитися за тих, хто ненавидить і проклинає тебе.

Так робили святі. Так, знаємо, робив святий Софроній. Спробуємо й ми.

Протоієрей Олександр Клименко.