Благочинний першого Вишгородського благочиння взяв участь у перепохованні загиблих воїнів у Великій Вітчизняній війні

Створено: Понеділок, 08 травня 2017, 10:02

По благословенню Високопреосвященнішого Антонія, керуючого Бориспільською єпархією 6 травня 2017 року в день пам’яті святаго вмч. Георгія Побідоносця благочинний першого Вишгородського благочиння протоієрей Димитрій Денисенко взяв участь у перепохованні загиблих воїнів у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.

Вшанувати пам'ять полеглих героїв і помолитися за упокій їх душ прийшли ветерани, районна влада, місцеві мешканці, городяни, дитячий пошуковий загін.

73 роки минуло з тих пір, як завершилася битва за Київ, але до сих пір земля зберігає докази страшного бою. Одне з них це виявлені останки солдатів, які не пощадили життя заради миру і свободи своїх нащадків.

Зусиллями пошукових загонів «Пам'ять» та «Невідомий солдат» на території Вишгородського району були виявлені останки ще 46 невідомих солдатів, які будуть спочивати на братській могилі біля храму на честь Всіх святих в урочищі Суха Балка Вишгородського району.

Чин перепоховання в братській могилі звершив благочинний першого Вишгородського благочиння прот.Димитрій.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих присутні на мітингу. Це короткий проміжок, але за цей час кожен може пригадати: ветерани - про свої бої, молоді - розповіді про війну.

Потім присутні поклали вінки і квіти до меморіалу.

Звертаючись до ветеранів і всіх присутніх, отець Димитрій зауважив, що скорбота цього дня перекривається пасхальною радістю, так як полеглі знайшли спокій і гідне шанування, а урочистість Великодня нагадує нам про перемогу воскреслого Христа над смертю. Адже Воїни, як ніхто інший, виконали заповідь Спасителя про любов до ближніх, віддавши свої життя за свій народ, віру і Батьківщину, і наш християнський обов'язок невпинно молитися про них. Сказано устами Христа: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін 15, 13)

Ми покликані зберегти історію духовного подвигу нашого народу в період Великої вітчизняної війни. Упокоївши останки воїнів, ми виконуємо свій християнський обов'язок перед минулими поколіннями героїв в ім'я виховання і морального становлення дітей і молоді, тому що вони в майбутньому будуть зберігати пам'ять і вдячність за дар свободи і незалежності, за дар спасіння, заради яких люди і віддавали свої життя.