Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-Хмельницький

Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-ХмельницькийНамісник: ігумен Антоній (Пономаренко)

Клірики: ієрей Симеон Грушецький, ієрей Володимир Павелкодиякон Георгій Бабісанда

Адреса: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Московська 34.

Телефон для довідок: +38 (066) 111-93-76

Історія монастиря

Витоки

Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-ХмельницькийНаприкінці ХІ століття, єпископом Єфремом у древньому Переяславі був зведений храм на честь Святого АрхістратигаМихаїла. Іпатіївський літопис датує побудову Михайлівської церкви 1090 роком, оповідаючи: «В этом году освячена была в Переяславе церковь во имя святого Михаила – Ефремом, митрополитом той церкви; он дал ей обширные размеры, и поднял высоко над землею, и украсил ее различными художественными произведениями и церковными сосудами. В эти же годы Ефрем воздвигнул многія постройки при церкви святого Михаила, окружил ее каменной оградой и над воротами этой ограды основал церковь воимя святых Феодора и Андрея; над церковью устроил он каменный купол, чего не делалось на Руси; он украсил переяславській кремль церковными и иными зданіями».

За Візантійським зразком уперше на Русі святитель Єфрем заснував при Михайлівській церкві лікарню й лазню, розповсюджуючи такі благодійні заклади по всій своїй єпархії. У Ніконовському літописі згадується: «… и строеніебанное, и врачеве и больници, всем приходящим безмездноврачевание..: се же не быстьпрежде на Руси ; и град беПереяславльзаложилкамен, от церкви святого Феодора, и с прочимизданіи, и свершиего чудне».

Пізніше самого Єфрема Свята Православна Церква канонізувала святим, а доля храму стала знаковою для історії всієї Православної Церкви на території України.

Тут правили служби великі святителі Михайлівської кафедри, котрі одними з перших були канонізовані православною церквою на наших землях: Єфрем (ХІ – X ІІ ст.), Євфимій ? (ХІІ ст.), Симеон (ХІІІ ст.). Тут була усипальниця князівcького роду Мономаховичів та переяславських єпископів. Тут творили чудеса святі мощі Преподобномученика Макарія, але також тут відбувалася жорстока битва за віру: з татарською ордою, з уніатами, з атеїстичним терором... Храм кілька разів був спалений, зруйнований. Але знову і знову відроджений, адже незнищенною є Віра, і милостивий Господь, і істинні Його слова: «Дім мій домом Молитви наречеться…»

А початком всьому - «бе же прежде в Переяславлемитрополья», що свідчить про Переяслав як колиску православ’я на Русі...

За церковним статусом церква була кафедральною, монастирською. Але так було до 1239 року, коли внаслідок ординської навали Батия її було пограбовано і повністю зруйновано: «И взять град Переяславль копьем изби все и церковь архангела Михаила сокруши и сосудыцерковныебещисленыязлатыя и другагокаменьявзять и епископа преподобного Семеонаоубила» (Преподобний Симеон - один із святителів Михайлівської церкви, канонізованих Православною Церквою).

 

Від Русі до козацтва

Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-ХмельницькийІз часу Батиєвої навали і до середини ХVІІ століття про існування Михайлівської церкви в історичних джерелах нічого не відомо. Лише 1666 року церква була відновлена колишнім переяславським полковником Федором Лободою. Разом із нею відродилася і вся монастирська територія, з трапезною, дзвіницею та іншими спорудами. Відновилося і монастирське життя. До складу духовенства входили вихідці з різних соціальних верств. Переважну їх більшість складали не корінні жителі Переяслава, а переселенці з лівобережних та слобідських монастирів (підтримуючи постійний зв'язок з переяславським духовенством) та містечок (опиняючись у місті внаслідок міграційних процесів і духовного призначення на місце).

На цей час посилився натиск збоку уніатів та фанатично настроєної польської шляхти, яка насильницькими методами переводила людей у свою віру, тим самим утискаючи православне населення Правобережжя. Серед духовних наставників, котрі захищали обитель та громаду від уніатів, збереглося ім’я ігумена Германа Прохоровича, в подальшому архімандрита Мелхіседека.

У 1713 році освячується престол на честь АрхістратигаМихаїла. У нове приміщення переносять мощі святого, який ціною власного життя захищав Православ'я від татар та уніатів - ПреподобномученикаМакарія. Але у 1734 році стається пожежа. Мощі Святителя збережені і тимчасово перенесені до Свято-Макаріївського храму того ж монастиря.

Далі за справу відродження береться єпископ переяславський Преосвященний Арсеній Берло, батько якого полковий суддя Іван Берло був похований у церкві у 1720 році та надмогильну плиту якого і досі можна бачити при вході до храму. Автор першого історичного опису Михайлівської церкви протоієрей І. Крамаренко згадує, що при закладанні храму «на престольному місці покладені мощі святого апостола Пилипа та святих великомучеників ФеодораТирона та цілителя Пантелеймона. Завершена вона у 1750 році, і цього ж року Преосвященнійшим Никодимом освячена».

У ново-відбудований храм повертають мощі святого преподобномученикаМакарія. Для цього у південній стіні влаштовують спеціальну нішу. У 1876 році, за царським наказом про секуляризацію монастирів та їхнього майна, обитель реорганізували (майно передане до державної власності. Мощі перенесені до архієрейського Вознесенського собору).

Михайлівська церква стала приходським храмом. Понад півстоліття вона мала статус міського собору, а священики – посаду благочинного. У найважчі часи, коли матеріальні статки були вкрай обмежені, а «подаяниекрайнебедное», за свідченнями документаліста, у приході нараховувалося постійних 597 православних мирянина. До 1895 року церковна громада зросла до 762 осіб, а на 1912 рік – до 951. 

 

Розруха та нове відродження 

Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-ХмельницькийХХ століття разом з революціями та війнами принесло і духовну розруху. У 30-х роках церкву закрили, купол зірвали, храм перетворили на склад, потім музей. 

Лишеу 2007 році розпочався новий виток літопису. Сформована громада, котра взялася за відродження Храму. Однак не все виходило легко. Право увійти до храм довелося відстоювати, долаючи людські стереотипи та наговори (устигли за півстоліття люди звикнути до музею та забути про храм), бюрократію (котра усіляко гальмувала процес передачі храму його законним власникам) та відкриту ненависть по відношенню до Церкви та громади храму.

Три роки стояння у палатці під стінами храму – після того, як, здавалося б, офіційний дозвіл служити був на руках, денні та нічні чергування членів громади, щоб запобігти можливим провокаціям (такі бували і не раз) та, в першу чергу, щоденна молитва і служіння Божественної Літургії зі Сповіддю та Причастям дало свої плоди.

У 2010 році прихожани з настоятелем, нарешті, увійшли до давнього храму. На Великдень Свята Літургія – вперше після півстолітнього забуття – звершилася у Михайлівському храмі. З олтаря, ризниці, паламарки та приміщення самого храму були винесені музейні експонати. Ніша преподобномученикаМакарія була звільнена від макулатури та непотребу, а давні фрески нарешті визирнули з-під величезних шаф, що приховували давнє багатство та нинішнє убозтво. Розпочався довгий та важкий ремонт, реставрація, а точніше порятунок того, що ще можна було врятувати у давньому храмі, оскільки більшою мірою приміщення виявилося аварійним: аварійне опалення, потріскані стіни, підлога, що прогнила, полущені та уражені грибком фрески…

Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-ХмельницькийНезабаром після відкриття храму громаду відвідав та благословив на відродження обителі Предстоятель Української Православної церкви Блаженніший Митрополит Володимир. Тоді ж для діток була проведена перша благодійна акція. Запрацювала церковно-приходська школа для дітей, катехізаторські курси та курси з уставу і церковного співу для дорослих.

Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-ХмельницькийА ще через деякий час настоятель храму став ігуменом, а Михайлівський храм – чоловічим монастирем на честь Святого Архістратига  Михаїла. Троє з прихожан стали на шлях служіння Господу біля Престолу Божого. У 2013 році на подвір’ї монастиря була побудована та освячена церква на честь Собору Святого Пророка, Предтечі та Хрестителя Господня Іоанна. У Великий піст того ж року з числа прихожан в обителі відреклись від світу та прийняли постриг монахиня та дві інокині. У храмі щодня звершуються Богослужіння. Громада зростає та розвивається, а храм живе та виконує свою Вічну Місію, призиваючи людей до покаяння, любові у єднанні з Богом.

 

 

Розклад богослужінь (щодня):

Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-Хмельницький8.00    Літургія

11.00 Панахида, заказнімолебни

17.00 Вечірнє богослужіння

 

 

Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-Хмельницький Чоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-ХмельницькийЧоловічий монастир на честь Архістратига Михаїла м. Переяслав-Хмельницький

 

КОМЕНТАРІ: