Історія села Нові Петрівці

Відповідно до книги Лаврентія Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» час заснування села слід відносити до періоду найбільшого процвітання Межигірського монастиря. У ті часи було вирішено створити село неподалік, щоб мати робочу силу поблизу і не звертатися за селянами до навколишніх сіл. Село назване Новими Петрівцями через свою близькість до Старих Петрівець, які у ті часи в літописних згадках іменувалися Петрівцями.

Нові Петрвіці — село, яке має кілька культурно-історичних пам'яток. Найперше — це нещодавно реставрована громадою села Дзвінкова криниця, згадувана у поемі Тараса Шевченка «Чернець» за час його перебування в Межигірському монастирі.

Другою особливістю села є етнографічний музей «Хутір Савки». Через свою діяльність у царині розповсюдження української культури знаний далеко за межами України. Для відвідувачів музею проводяться автентичні календарно-обрядові дійства, показ ремесел та куштування страв з печі.

Також у селі розташований Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році». Культурні заходи зазвичай проводяться на 9 травня з нагоди вшанування ветеранів Великої Вітчизняної Війни.

«Дзвінкова криниця» — пам'ятка природи місцевого значення, відреставрована громадою села у 1998 р. до 155-річчя перебування Тараса Шевченка у Межгір'ї, про що він згадував у своїй поемі «Чернець» та на своїх малюнках. Монахи Києво-Межигірського монастиря, пізніше підірваного більшовиками, на місці джерела побудували каплицю із встановленими дзвіночками — коли вода сильним струменем вдаряла по них, то лунав мелодійний дзвін, звідки й пішла назва криниці. Сама територія Межигірського монастиря наразі недоступна пересічному громадянинові через розташування на ній урядового маєтку.

«…Іде чернець дзвонковую
У яр воду пити
Та згадує, як то тяжко
Було жити в світі…»

Т.Г.Шевченко поема «Чернець»(уривок)

http://uk.wikipedia.org