Храм святителя Миколая села Ясногородка

Настоятель: прот. Миколай Горюнов

Адреса храму:
Київська обл.,
Вишгородський р-н,
с. Ясногородка,
вул. Колективна, 16б

Історія села і храму

Лаврентий Похилевич (Сказания о населённых местностях Киевской губернии. Киев, 1864): Церковь Николаевская, деревяная; построена около 1713 года. Перерва Володимир (Історія шкільництва в містах і селах Київщини XIX - початку XX ст. Біла Церква, 2008): Першою школою Ясногородки ХІХ ст. була церковнопарафіяльна. Школа «открыта в 1860 г. в священническом доме. Учеников в ней 12 и обучаются они молитвам по "Букварю". Преподают священник и причетники». Серед наставників школи можна відзначити у XIX ст. свящ. Симеона Трохимовича Гливенка, котрий мав досвід педагогічної діяльності, оскільки до прийняття сану працював вчителем на Черкащині. О. Симеон не обмежився освітою лише підростаючого покоління, але й намагався підняти освітній рівень дорослих. За це він отримав подяку від київського митрополита Платона (Городецького). Стараннями цього священика в селі було споруджено нову церкву і нове приміщення для церковнопарафіяльної школи.

Запам'ятався місцевим прихожанам і свящ. Андрій Іванович Яворський, котрий служив у селі з 1891 по 1904 рр. Він був обдарованою особистістю — співав у хорі київського митрополита, суміщав посаду диякона в м. Києві та вчителя в одній з київських приходських шкіл. Володів даром красномовства та переконання і отримував подяки за приєднання до Православ'я баптистів.

Церква на честь святителя Ніколая у Ясногородці була великою красивою як всередині, так і зовні, з гарною кованою огорожею, з багатою дзвіницею. Її дзвони можна було почути, кажуть, аж у Києві. У храмі співав чудовий хор. Після утворення Київського водосховища у 1960-х місце, де розміщалася церква, опинилося на березі, на краю обриву. Вода розмивала захоронення, і вони розграбовувались.

Після революції невдовзі з церкви зняли хрести, скинули дзвони, знищіли ікони і святині. Люди підбирали те, що вдавалося, і зберігали в хатах, а після відродження релігійного життя повернули у нову церкву. Зокрема, храму було повернуто старовинну Плащаницю. Існує легенда, що чоловік, який її спас від безбожників, пішов з нею на війну, обв'язавшись нею, і дійшов до Берліна.

Церкву переобладнали під клуб, але люди ходили туди зі страхом. А тих, хто поглумився над святинею, покарав Бог.

Настала війна. Восени 1943 р., тікаючи під натиском радянських військ, німці застосовували тактику «випаленої землі». У Ясногородці разом з майже всіма хатами вони знищіли церкву. 3 листопада 1943 р. розпочався наступ з Лютізького плацдарму, який 6 листопада 1943 р. завершився звільненням столиці України.

Важко уявити, що відбувалося на плацдармі протягом 40 днів з дня висадки на правий берег перших бійців до початку загального наступу. Газета «Правда» 22 вересня 1983 р., відзначаючи 40-річчя визволення Києва, писала, що село Ясногородка протягом 35 днів переходило з рук у руки 27 разів. Це в декілька разів більше, ніж славнозвісний Мамаїв курган. Солдати назвали Ясногородку Красногородкою, Київським Сталінградом.

Аналіз бойових дій в районі населених пунктів Глібівка, Козаровичі, Ясногородка, Толокунь дає підстави говорити про окремий від Лютізького, Ясногородський плацдарм. Віддаючи життя в районі Ясногородки, солдати стримували ті сили гітлерівців, що могли бути перекинутими нижче за течією, в район Лютізького плацдарму. Звідси вже йшов прямий наступ радянських військ на Київ. Пам’яттю Ясногородського плацдарму залишились на землі Київщини братські могили у районі населених пунктів Глібівка, Козаровичі, Демидів, Ясногородка, Толокунь, Жукин, Воропаїв, Лебедівка. Зокрема, тількі у Ясногородці – 3 братські могили, та ще пам'ятний знак у центрі села, біля нової церкви. Храм взяв опіку над ним, прочани регулярно прибирають сміття та бур'ян.

Відродження храму у Ясногородці почалося у 2004 році. Спочатку богослужіння проводилися у молитовному домі. У 2006 році громада приступила до будівництва нової церкви. Її звели за 3 роки. 10.10.2010. храм було освячено. Церква має площу 120 кв.м. Вона типова, однокупольна, має форму корабля.

На данний час парафія є досить міцною, живе напруженим релігійним життям. Прихожан небагато, серед них переважають люди похилого віку. Влітку парафія збільшується за рахунок киян – дачників.

Адреса храму: 07324, Київська обл., Вишгородський р-н, с.Ясногородка, вул.Коцюбинського, 15.

Схема проїзду: м.Київ, площа Шевченка, автостанція «Полісся». Автобус «Київ – Сухолуччя». Їде  до Ясногородки близько години.
Часи відправлення з Київа: 9-25; 12-55; 16-40. З Ясногородки: 7-00; 11-15; 15-00.

Настоятель храму протоієрей Миколай Юрійович Горюнов.
Народився 22.11.1971. у місті Перм (Російська Федерація). Батько - Горюнов Юрій Ніколайович, помер у 1980. Мати – Горюнова –Марія Федорівна, пенсіонерка. У 1982 році сім'я переїхала у місто Євпаторію (АР Крим). Після закінчення ЗОШ у 1989 році навчався на економічному відділенні Московського інституту інженерів залізнодорожнього транспорту. У 1993 році перевівся на економічне відділення Кримського аграрного університету. Працював за спеціальністю у малому приватному підприємстві. Ніс послух алтарника у Свято–Микольському соборі м.Євпаторія. У 1999 році одружився з Омелянчук Вірою Володимирівною. Переїхав жити у м.Вишгород, мешкає по сьогоднішній день. У тому ж році поступив на очне відділення Київської Духовної семінарії. У 2001 році прийняв сан диякона. Був нагороджений двійним орарем. КДС закінчив у 2002 році, і був прийнятий до числа студентів Київської Духовної академії. У 2004 був рукопокладений у сан священика та направлений на служіння у с.Ясногородку. З 2004 по 2009 роки служив за сумісництвом у с.Глібівка Вишгородського р-ну. За ці роки в цих двох селах були побудовани храми. З 2006 року служить за сумісництвом у с.Толокунь. З 2011 служить також за сумісництвом у с.Сухолуччя. У 2009 році був удостоєний сану протоієрея. Має трьох доньок. День Ангела відзначає 19 грудня.