22 березня 2024 року, у п’ятницю першої седмиці Великого посту, Керуючий справами Української...
21 березня 2024 року, у четвер першої седмиці Великого посту, керуючий справами Української...
20 березня 2024 року, у середу першої седмиці Великого посту, керуючий справами Української...
20 березня 2024 року, у середу першої седмиці Великого посту, Блаженніший Митрополит Київський і...
19 березня 2024 року, у вівторок першої седмиці Великого посту, керуючий справами Української...
17 березня, парафія на честь святого великомученика та цілителя Пантелеймона м.Вишгород провела...
15 березня 2024 року настоятель Архангело-Михайлівського храму міста Березані протоієрей Сергій...
18 березня 2024 року, у перший день Великого посту, Керуючий справами Української Православної...
Сошників — одне з мальовничих подніпровських сіл Бориспільського району. Природа розкидала щедрою рукою свої багатства навкруг села — соснові й дубові ліси, невелика річка Карань, що колись була судноплавною, а трохи північніше від села — чи не найбільші в Бориспільському районі суцільні масиви родючих земель, з якими нерозривно була пов'язана доля численних поколінь сошниківців.
За народними переказами, село заснував козацький сотник. Спершу воно називалося Сотникове. Згодом ця назва змінилася на Сошників. У документах 1455 року згадується як «селище Сошників». За версією історика О. Стороженка, село отримало свою назву від імені першого жителя Сош, Сошко.
У середині XV ст., разом з багатьма іншими селами Лівобережжя, село було подароване київським князем Олельком Володимировичем боярину Олехну Сахновичу. Пізніше Сошників належав Марії Проскуриній-Сушанській та шляхтичам Лозкам.
За часів козаччини село як військова одиниця належало до Переяславської першої сотні (1765–1769 рр.), водночас було власністю Переяславського кафедрального монастиря. Було воно тоді зовсім невеликим — всього 53 двори.
Після встановлення нового територіального устрою на Лівобережній Україні, починаючи з 1867 року, Сошників підпорядковувався Ковалинському волосному правлінню. За відомостями 1859 року, у Сошникові налічувалося 168 дворів з 1423 жителями. Поступово зростало село. За даними перепису 1926 року, у Сошникові проживало 3150 чоловік, а разом з хуторами Сошниківської сільради Гути, Закаранці, Демиденково, Левади — 3296. 1926 року Сошників належав до Рогозівського району.
Перші колгоспи села «Іскра», «Перебудова» та «8 Березня» були в основному зерно-молочного напряму.
У роки голодомору (1932-33 рр.) у Сошникові померло від голоду 760 чоловік.
Німецько-фашистська окупація розпочалася для села 18 вересня 1941 року. Під час війни у Сошниківських і Старинських лісах діяв партизанський загін. 22 вересня 1943 року частини Радянської армії звільнили село від фашистів. У роки війни із Сошникова було відправлено в Німеччину 56 чоловік, фашисти закатували 7 жителів села. У братській могилі на території Сошникова захоронено 57 воїнів.
У післявоєнні роки господарство Сошникова було відділком радгоспу «Сошниківський» з центральною садибою в селі Старому. Відділок спеціалізувався на вирощуванні зернових, буряківництві та молочному тваринництві. У селі було два відділки Старинської птахофабрики, які спеціалізувалися на виробництві індичого м'яса.
На території сільської ради знаходиться урочище «Гусинці» — збережена частина однойменного затопленого водами Канівського водосховища села зі збереженою знаменитою Затопленою церквою.